Сумними вікнами проводжали їх осиротілі залиш ені хати, сади, поля. Глухо від болю стогнала земля слов’яно-українська, бо вони любили свою рідну землю. Адже вона вигодувала доньок і синів та онуків, а тепер втрачала їх назавжди. Десь там, на чужині, вони полюблять другу землю, через к ілька поколінь забудуть першу, стануть доньками і синами, онуками іншої землі.
Міґрація тривала десятиліттями. Не всі міґрували, проте більшість це робила. Частина громад чи родів залишалася на рідній землі. Терпляче очікували, що ж відбуватиметься далі.
Куди ж вони міґрували? Перш за все - в тепле Подунав’я та Тракію. З Тракії громади арійців-праукраїнців просувалися до Пелазгії, як тоді називалася Еллада-Греція. Пелазгці мали нижчий рівень культури. Прибулі передавали їм свою вищу культуру, на основі якої утворилися атенська, мікенська та інш і відомі центри еллінської культури. Саме арійські веди стали основою все-світньовідомих еллінських мітів.
Громади арійців-міґрантів з Подунав’я просувалися вгору Дунаєм і Лабою (Ельбою). Там поповнювали західнослов’янське населення. Далі арійці-праукраїнці просувалися до Західної Європи, де завдяки теплій течії
Гольфстрим не було значного похолодання. Частина з них просунулася у басейни річок Рейну, Сени,
Луари на території сучасної Франції. Знайшли там сприятливі умови для землеробства, принесли свою культуру, злилися з місцевими галлами. Ще інші громади арійців-праукраїнців берегами Рейну просувалися у лісову зону, змішалися з невеликими за чисельністю громадами місцевої людності (германцями), передавали свою культуру і досвід землеробства. Арійці-праукраїнці переселилися і на Британські острови. Згодом західні історики назвуть цю
лю дність кельтами від сокири-тесла з отвором-вухом для держака (колун, колн, кельт). У бронзовому віці такі сокири й тесла масово виготовляли слов’янці-праукраїнці. Але європейці вигадали мітичну “осокирену” людність - кельтів.
На всіх вищезазначених територіях археологи знаходять пам’ятки арійської слов’яно-праукраїнської культури, у мові цих націй чимало слов’янських слів. Дещо свідчить і сама назва саксонці (від слов’янці)..."
не пора ли возвращать добро пранэньке, а, Джоны, Фрицы, Жаны и прочие Педро, не помнящие родства?
Community Info